4 дні поруч із домом

КОлим мені було 15 і я чи не вперше робив свій похід досвідчений турист сказав мені, що тепер це "бродяжництво" буде у мене в крові. Як би не так подумав я дуже втомлений, сидячі у поїзді. Із всім цим життям на двох ногах з рукзаком за спиною нагадую дуже молодий алкоголь - тобто різкий і спецефічний - до нього треба звикнути. Але у той момент, коли ти в черговий раз відчуваєш цей запах, цей вітер у тебе під ногами, простір і відчуття вовку за спиною поруч із багаттям - ти вже остоточно віддався цьому почуттю - "бродяжничеству".
МИ направилися до Криму - це і справді поруч із домом. На цей раз у трьох: Тьомчик, Наталочка і я. Маршрут не дуже складний: через Чернореченський каньйон, потім у напрямку у заливі Ласпі. Чого я очікував - якихось відкриттів - ми втрьох доволі сильно змінилися із часу нашого останнього спілкування. І не в тому сенсі, що стали іншими, але якось по іншому стали оцінювати певні життєві моменти - якось більш визначено і напевне. Ти ідеш - говориш якусь белеберду, а паралельно думаєш про щось своє - потім говориш про щось важливе і поступово і переплетені цих двох різних тем народжуються якісь нові ідеї. навколо тебе неймовірна краса і сонце - і от ти такий весь засмагший і у думках підіймаєш свій рюкзак і раптово на певну мить починаєш відчувати момент у всіх його формах, у гармонії, у радоші. Подорож - це справжній наркотик і ти чекаєш чергової дози пригод із кожним разом вимагаючи все більшого ефекту. І на диво після довгого утримання і паузи цей ефект наступає. Отже ти ідеш за мапою - плутаєш - блукаєш - веселишся - думаєш - говориш і все якось наче у фільмі про подорожі. Ти вільний - хочеш підеш у ліво, а не хочеш - то у право. і цей вибір на 100% твій. Ти бродяга: виглядаєш і смердиш як вони, і так само маєш цю саму волю. Принаймні на 4 дні.